1. |
Мандрує віз
04:21
|
|||
Колом, і небом, і долом колеса заморено риплять.
Люди в дорозі на возі поснули, та душі в них не сплять.
Темрява персть поглина,
Лине ніч ворона,
Креше копитами зорі весна.
Де чумаченьки упали зурочені ― вогкая рілля.
Сіллю і потом на лікоть просочені золоті поля.
Спалах млу розірвав,
Морок пошматував,
Дійвом дорогу поцяткував.
Йшли чумаченьки до білої днини,
Стали спочити вони край долини,
Пустили вогонь із сухої тернини,
Пожаром спалили діток солов’їних.
Як соловейку тепер без дитини,
Так чумаку знемагать на чужині…
Пилом, ковилом і схилом за обрій старий мандрує віз.
Душі чумацькі теліжаться долі лихій напереріз.
Кров’ю багріє світань,
Струджений люде, устань,
З неба надією дихає рань.
|
||||
2. |
Козаки Скаржинського
04:01
|
|||
За чию вітчизну? Чи за привілеї
В битві двох імперій б’єтеся і ви?
Ескадрон козацький ― сотня добровольча,
Клопотав за чин ваш дюк де Рішельє…
Батько ваш ― Скаржинський, кінь ваш ― то товариш.
Довга путь чекає, втома та зима,
Простори литовські, польськії рівнини,
Де війська потужні мав Наполеон…
За чию вітчизну? Чи за привілеї
В битві двох чудовиськ б’єтеся і ви?
Ескадрон козацький ― за дідівську славу
З шаблею старою буде йти у бій!
Буг, Причорномор’я ― то земля козацька,
Воїнів свобідних пам’ять не мине…
Ваш біліє одяг… І покаже шлях нам
З вашого знамена сам Єдиноріг!
|
||||
3. |
Південний гетьман
03:21
|
|||
Південний гетьман Григорій
Собі будує столицю ―
На честь Святителя місто ―
Мурує град Миколая!
В злитті Інгулу та Бугу ―
Новій Гетьмáнщині серце!
Собор тут зводить величний
На честь Святого патрона ―
Григорія Просвітителя
Великої Вірменії…
Устань батьку, великий гетьмане!
Будь милостивий, вельможний наш пане!
Устань батьку, великий гетьмане!
Устань, Грицьку…
Великий гетьман Григорій
На козаків уповає ―
Свою державу фундує
На всю губу пан у Яссах!
Молдавський майже господар ―
І бенкетує по-царськи…
Та нагла смерть серед степу
Прийшла та й плани зламала!
Ой, Чепіго та Головатий,
Гірка вам тепер чаша ―
Таманський берег!..
Устань батьку, великий гетьмане!
Будь милостивий, вельможний наш пане!
Устань батьку, великий гетьмане!
Устань, Грицьку…
|
||||
4. |
Гард
03:02
|
|||
Кривавиться Буг,
Тече в Чорне море…
Чи ми козаки?
Чи є в нас клейноди?
Поверніть нам
Наші клейноди!
Гард… Гард… Мої очі горять!..
Гард… Гард… Мої очі сльозять…
Затоплено Гард,
Полин в хвилях тоне…
Чи ми козаки?
Чи є в нас пороги?
Поверніть нам
Наші пороги!
Гард... Мої очі горять!..
Гард... Мої очі сльозять…
|
||||
5. |
Нерубай
02:59
|
|||
6. |
Чорноморець
04:10
|
|||
Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую на морозець.
Вивів мене босую та й питає:
Чи є мороз, дівчино, чи немає?
Ой, нема морозчику, тільки роса,
А я, молодесенька, стою боса.
Дурна була, матінко, послухала,
Сіла з чорноморчиком, поїхала.
Я ж думала, жить буду, панувати,
А тепер приходиться горювати.
|
||||
7. |
Головатий і Чепіга
03:29
|
|||
Березань, Очаків, Гаджибей ―
Вкритий кров’ю шлях славних чорноморців.
Море поглинало козаків,
На землі ж тоді бракло вже китайки…
Ковила та глина, Джон Поль Джонс…
Ковила та глина!..
Акерман, Бендери, Ізмаїл ―
Басарабський степ радо прийме трупи…
Не співає більше муедзин ―
Тільки крук тепер кряче осмілілий!
Ковила та глина, де Рібас…
Ковила та глина!..
Чорне море, смерть і чорний крук ―
Ось останній шлях славних запорожців.
Головатий вів їх до мети,
А Чепіга знав, що мета ― загибель...
Ковила та глина, камінь-хрест…
Ковила та глина!..
|
||||
8. |
Січ на Кінбурні
03:17
|
|||
Січ на Кіль-Буруні ―
Хто її згадає?
Кошового Білого
Хто тепер пом’яне?
Що нема клейнодів ―
Цим нас не здивуєш…
Що нема могили ―
А хіба нам треба?
Пам’ятати про козацькі мрії та надії,
Що їм стали на заваді злі перипетії…
Січ на Кіль-Буруні ―
Крапелька у морі,
Не сказав підручник,
Не вписав чиновник.
Тільки кілька років
Кіш проіснував тут…
Чи потрібно знати?
Варто розказати?
Як вже не побачив Білий
Брам Січі своєї,
Як ішли колись на турка
Гострі скампавеї…
|
||||
9. |
Палій
01:57
|
|||
Старі люде кажуть, що в 1691 році навесні славний полковник фастовський Семен Палій і сотник Юско з козаками “охотницькими” на урочищі Пересип засідку зробили. А тойді тими місцями татари “з німецької війни до Криму” вертали. І вели тих воїнів татарських два султани пишні ― Девлет-Гірей та й Батирь-Гірей. Ударили запорожці на ворога, розбили вщент. І ото поймили Юско з Палієм багато татар, здобичі взяли предостатньо, а гетьману Мазепі Івану Степановичу одного басурмана відправили, якого як язика захопили. Таке було діло на тому урочищі Пересип, що за Очаковом.
І багато ще чого кажуть про наше Причорномор’я. Хіба згадаєш усе? Кажуть і про те, як Конашевич-Сагайдачний в Ольвії скарб заховав; і як у війну з туроком козаки під тим-таки Очаковом воювали; і яким лихом Катря-цариця лицарям нашим віддячила: зруйновала Запорожжє, а праведного кошового Калнишевського до Соловецького монастиря відіслала в кайданах. А розповідають також, що не так і часу багато пройшло від Підпілненської Січі руїнування, а ясновельможний Потьомкін знов проти турка запорожців потребував ― тому й звернув до них своє помишленіє… Як самі про це чули, так і вам перекажемо.
|
||||
10. |
Дунайці й озівці
03:20
|
|||
Дунайці й озівці ―
Буджак й Маріуполь…
Протримались довго ―
Останній форпост!
Комонь чи баркаси ―
Патруль прикордонний,
Що службу несе,
Захищаючи люд…
Ви ― пращури наші,
Південні звитяжці.
Обвітрений хрест
На могилах у вас…
Та попри весь смуток
Живе ваша мова!
І живе ваша кров
У сучасних серцях!..
|
||||
11. |
Переселення на Тамань
02:56
|
Streaming and Download help
If you like Забуті клейноди Півдня, you may also like:
Bandcamp Daily your guide to the world of Bandcamp