1. |
||||
Would you remember the pain when the death door’s wide open
Would you mind how it hurts at the last day you can see
No need to be ashamed for your imperfection
Only for the memory you refused to hold
All that’s forgotten just never existed
All that’s forgiven will fade away
The rest is the dust melting into the air
And dissolving in the sun
We’re just uninvited guests, the wanderers at half-lights
Enchanted by a dream we cannot even speak aloud
Thrown into the world full of reminiscence
Remembering ourselves is the way that we move on
All that’s forgotten just never existed
All that’s forgiven will fade away
The rest is the dust melting into the air
And dissolving in the sun
I can hardly explain what’s the point of the game
All I’ve got from the start is my faith and my name
And the trail up ahead’s overgrown
But when God calls me back into darkness so blind
There is certainly something I can leave behind
Apart from the silent gravestone
All that’s forgotten just never existed
All that’s forgiven will fade away
The rest is the dust melting into the air
|
||||
2. |
Ворождень - Вирячили очі
04:36
|
|||
Вирячили очі
Проти ночі
Продавали витрішки
За черлену мідь
Забобони сич під ніс
Собі торочить
Душі крадькома
Занесли у підкліть
Здибала даремного
На порозі темно
Упоквап не добрала
Де отрута, де вино
Сипала тарелі
Череп'я все долі
Засучили руки дороге сукно
До лиця не личить
Золота оздоба
В ніч чесались руки
До добра не доведе
За душею має
Чорнобоже око
Що лихим здобуте
Димом пропаде
Зазивали з лісу
Чорною золою
Паволочить сірим
Чисті небеса
Ходить довкіл хати
Іклами скрегоче
Випаде під ранок
Кров а не роса
|
||||
3. |
||||
В місті, що стóїть на ґрунті мулкому,
В парламенті крики: “Хто йде додому?”
Нема одвіту в склепінні німому,
В місті могил не ходять додому.
Та всі збагнуть, як прийде їм край, –
Жаліє Бог славетний цей край.
Люди, що люди знов; хто йде додому?
Голос сурми й набат! Хто йде додому?
Кров на полі, мов піна, й на тілі людському,
Кров на тілі тоді, коли йдуть додому.
І рече голос в дорогу – Хто за Перемогу?
А хто за Свободу? Хто йде додому?
|
||||
4. |
||||
Часто кроки твої
чуються мені ув алеях.
У бурих садах
блакитніє твоя тінь.
У сутінковій альтанці
при вині я мовчки сиджу.
Крапля крові зі скроні
твоєї зривається.
У склянці співучій –
пора нескінченної меланхолії.
І віє з сузір’їв
сніжний вітер крізь листя.
Потерпаючи від кожної смерті,
блідне вночі чоловік.
Губи твої пурпурні –
раною у мені.
Так, ніби знов я прийшов
з ялинових пагорбів та легенд
нашої Батьківщини,
забутої нами давно.
Хто ми? Блакитне зітхання
джерельця край лісу у мхах,
де дикі фіалки
потай цвітуть навесні.
Влітку привітне село
плекало колись
дитинство нашого роду,
що гасне нині.
На пагорбах присмеркових – білі онуки.
Нас огортають жахи
нашої споночілої крові –
тінями по кам’яних містах.
|
||||
5. |
||||
когда кажется, в закоулках старого дома
не происходит ровным счетом ничего
происходит все
ты открываешь подноготную решений
где соединение возможно лишь посредством
лезвия
где разрез живота
и колотая рана ключицы
ведут к решению
несимволическому
не думай символами
одни лишь слова безумия
способны передать отчаяние
метафизического поражения
непонимание
иначе:
вне времени царствуют иные силы
вне времени возможно взломать двери
отмычкой: кухонным ножом
соедини себя и их
теперь мы все
в одном ковше предательства
в одной вонючей клети
в одном опустевшем храме
перевернутого с ног на голову
мира
нам остается только
взломать себя
|
||||
6. |
Codex Nihilim - J.C.
03:16
|
|||
Cities live their fastest lives
The sun is shining yet
Come to my still open store
I’ll sell you a booklet
On the opposite side
Little coin is lying
So beautiful and slowly
A stream of blood is running
So beautiful and slowly
A stream of blood is running
The house is repository
And everywhere the gloom
You know where is purgatory
And who’s now is the fool
Soon he will come for your soul
The shooter will be here
Dying – it is so much fun
Don’t you think, my dear?
Dying – it is so much fun
Don’t you think, my dear?..
|
||||
7. |
||||
Ні мир, ані ладан, самі тільки цапи
Рогами у тин...
По крихті, по краплі розклали на плахті
Жар-ярий бурштин...
І берегом босі, стрункі, голомозі
Поплигали в став...
Зав'яжеться осінь в тугі свої коси
Туман-басурман...
Зі слова, із ока все вилізло боком,
Болить голова...
Летять твої кроки, тріщали сороки,
Регоче сова...
Не виплакать біди, бредуть собі слідом
Голодні, як пси...
Ні сіллю, ні хлібом, не стрінуть обідом,
Візьмуть на списи...
|
||||
8. |
||||
Ввечері мовкне плач
лісової зозулі.
Нижче хилиться жито,
червоний мак.
Чорні грози
з-за пагорбу нависають.
Цвіркуна стара пісня
мерхне у полі.
Не ворухнеться каштану
жоден листок.
На сходах спіральних
сукня твоя шелестить.
Тихо сяє свіча
у темній кімнаті.
Срібна рука
її гасить.
Безвітря і ніч без зірок.
|
||||
9. |
||||
Хто кинув на поле тобі величезне каміння?
Хто знищив твій дім, що з розпуки померла дружина?
Хто має аж два чоловічки ув оці?
Хто має аж два чоловічки ув оці?
Ванапаган.
Велетень Ванапаган.
Хто хоче, щоб поле твоє не давало врожаю?
Хто нищить життя, щоб відлунням ішло голосіння?
Хто має аж два чоловічки ув оці?
Хто має аж два чоловічки ув оці?
Ванапаган.
Диявол Ванапаган.
Жени його звідси!
Жени його хутко!
Прожени його. Силу ти маєш.
|
||||
10. |
||||
A man killed his own kind
Took his home
And your God has fallen.
Erik said:
Do you believe in God?
And your God has fallen.
I charged the gun
And shot the clock
And your God has fallen.
The child learned
It was going to die
And your God has fallen.
Pagan wind
Lit up a fire
And your God is dead.
|
||||
11. |
||||
Ты рождаешься уставшим, а после
оправдываешь себя жизнью во снах
Подделка старого Мастера
разве ты человек?
Разве человек может быть
так одинок?
Мир шелушится, отслаивается покров
палец к губам приложив, шепчет
тише, не разбуди
Смотри, мир раскрылся
видишь, сколько в нем швов?
Ты ли оставил их
чтобы вспомнить
но что?
День этот ясный
ткани рвет полотно
шелест небесных часов
в нем различим
Слышно, скользят
зубья созвездий
внутри
|
||||
12. |
Casa Ukrania - Krov Moia
04:20
|
|||
Сестро моя, ми говорили з тобою
Ти плакала, я ще не знав, скільки у світі є болю
Я бачив вогонь, я йшов за ним аж до краю
Спалах і кров на губах в мить, коли подих зникає
І не приходить весна
В мороці зникла вона
Сестро, я хочу до тебе, та глибоко надто труна
Скільки крові не пролити, не насититься земля
Пелюстками на могилі проростає кров моя
Братику мій, холодно вдома без тебе
Я чую, як стогне вночі і криком заходиться небо
Дзвін пролунав на біду
Я за тобою іду
Де б ти не був, хоч би й глибоко в пеклі, тебе я знайду
Скільки крові не пролити, не насититься земля
Пелюстками на могилі проростає кров моя
|
Streaming and Download help
If you like Ноктурналія, you may also like:
Bandcamp Daily your guide to the world of Bandcamp